Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені змінами мембрани еритроцитів
До цієї групи належать захворювання, що успадковуються за автосомно-домінантним типом і характеризуються скороченням терміну життя еритроцитів унаслідок дефекту білків або ліпідної оболонки клітини. У клінічній практиці найчастіше зустрічається спадковий мікросфероцитоз (хвороба Мінковського—Шоффара) та спадковий овалоцитоз.
Спадковий мікросфероцитоз — хвороба Мінковського—Шоффара Захворювання успадковується за автосомно-домінантним типом та пов'язане із дефектом або відсутністю спектрину мембрани еритроцитів, унаслідок чого порушується її щільність, відбувається надмірне проникнення іонів калію в клітини. У результаті цих процесів еритроцити нагрубають. втрачаючи здатність до деформації, що утруднює їх проходження у вузьких місцях кровотоку. Такі еритроцити частково елімінуються, частково руйнуються в селезінці.
Захворювання описане у і 871 р. Уапіаіе, Маьіік. наприкінці XIX сі. встановлено, що патологія передається спадково.
Клінічна картина. Захворювання характеризується переважно внутрішньоклітинним руйнуванням еритроцитів, що зумовлює розвиток анемії, жовтяниці, спленомегалії, схильність до утворення каменів у жовчному міхурі. Крім того, можуть спостерігатися конституційні деформації скелету — баштоподібний череп, високе піднебіння, широке перенісся, мікофтальмія, змінене розташування зубів. У деяких хворих укорочені мізинці.
Клінічні ознаки захворювання, особливо анемія, виявляються в підлітковому віці, рідше у дорослих. Тривалий час тільки легка жовтяниця може свідчити про захворювання. Причиною загострення можуть бути інфекційні процеси, переохолодження, вагітність. Ступінь анемії різниться в залежності від співвідношення між швидкістю руйнування еритроцитів та активністю регенераторної функції еритропоезу та характеризується загальноанемічними симптомами.
Внаслідок руйнування еритроцитів розвивається жовтяниця з підвищенням вмісту непрямого білірубіну в сироватці крові. Жовтяниця та анемія зумовлюють лимонно-жовте забарвлення шкіри. Кожне загострення захворювання посилює жовтяницю. Захворювання часто ускладнюється жовчно-кам'яною хворобою з утворенням каменів у жовчному міхурі та жовчних протоках і розвиненням механічної жовтяниці. Крім того, через застій жовчі розвиваються біліарний гепатит та цироз печінки.
Важливим симптомом сфероцитозу є спленомегалія, шо зумовлена гіперплазією фагоцитуючих клітин. Проте збільшення селезінки не набуває великих розмірів, найчастіше вона на 2-4 см виступає з-під края реберної дуги.
У період гемолітичної кризи (загострення) спостерігається різке погіршення загального стану, підвищення температури тіла, поглиблення анемії та зростання концентрації білірубіну в сироватці крові; в сечі підвищується вміст уробіліну, а в калі — стерко-біліну.
Тяжким ускладненням мікросфероцитозу є тимчасова недостатність еритропоезу — гіпопластична криза, шо триває 7-15 діб. У таких випадках необхідна інтенсивна терапія.
Значно тяжчий перебіг мікросфероцитозу спостерігається у дітей раннього віку та навіть у новонароджених. У цих хворих порушується розумовий, фізичний та ендокринний розвиток.
Діагноз встановлюється на підставі даних прискіпливо зібраного сімейного анамнезу та обстеження родичів, що може виявити ознаки мікросфероиитозу.
У периферичній крові більшості хворих анемія легкого та середнього ступенів тяжкості — 90-100 г/л. У період гемолітичної кризи вміст гемоглобіну іноді сягає критичних позначок — 20-30 г/л. У крові серед еритроцитів переважають сфероцити — інтенсивно забарвлені, такі, що не мають просвітлення в центрі. Ці еритроцити мають знижену осмотичну стійкість і можуть гемолізувати уже при концентрації хлориду 0,60-0,70% замість 0,44-0,40% у нормі. Водночас підвищений автогемоліз та подовжена кислотна еритрограма. Кількість ретикулоцитів, шо відображають ступінь компенсаторного кровотворення в кістковому мозку, помірно зростає. У кістковому мозку спостерігається значна гіперплазія еритроїдного паростка. Кількість еритроїдних клітин може сягати 30-50% при нормі 15-25%.
Тривалість життя мічених еритроцитів хворих мікросфероци-тозом у власному кровообігу та в крові здорових донорів скорочена. Проба Кумбса негативна.
Диференційний діагноз необхідно проводити, в першу чергу, із вірусним гепатитом, хронічним гепатитом, цирозом печінки, доброякісною гіпербілірубінемією Жильбера, автоімунною гемолітичною анемією.
Лікування. Основним методом лікування спадкового мікросфе-роцитозу є спленектомія. Проте при стабільному перебігу захворювання, відсутності ознак анемії, частих гемолітичних кризів, шо супроводжуються жовчно-кам'яною хворобою або інфарктом селезінки, спленектомія не показана.
Прямими показаннями до спленектомії є часті гемолітичні або гіпопластичні кризи; виражена стабільна (навіть середнього ступеня тяжкості) анемія у дітей, шо негативно впливає на їхній фізичний та розумовий розвиток; анемія, ускладнена жовчно-кам'яною хворобою з нападами печінкової коліки або холестатичним гепатитом. Такі випадки є показанням до виконання спленектомії та хо-лецистектомії одночасно. У вагітних при спокійному перебігу мік-росфероцитозу вагітність можна зберегти.
В результаті спленектомії зникають жовтяниця, анемія, зменшується кількість ретикулоцитів, поліпшується функція печінки, нормалізується вміст білірубіну. Проте залишається мікросфероци-тоз та знижена осмотична стійкість еритроцитів. Покращання досягається шляхом видалення органу, в якому відбувався інтенсивний гемоліз еритроцитів.
Трансфузії еритронитарної маси показані лише у випадких тяжкої гемолітичної або гіпопластичної кризи.
Глюкокортикоїдні гормони іноді показані лише при тяжких гі-попластичних кризах.
Прогноз сприятливий, особливо при вчасно виконаній спле-нектомії.
Спадковий еліптоцитоз овалоцитоз
Захворювання, шо передається за автосомно-домінантним типом і, як вважається в даний час, пов'язане зі зменшенням вмісту АТФ та 2-3-ДФГ у мембрані еритроцитів.
Клінічна картина. Захворювання зустрічається так само часто, як і мікросфероцитоз. Оскільки в більшості випадків клінічні симптоми не проявляються, діагноз встановлюється випадково при дослідженні крові. В аналізі крові спостерігається: зниження вмісту гемоглобіну та еритроцитів, ретикулоцитоз, збільшення концентрації білірубіну за рахунок непрямої фракції. Еритроцити еліптоїдної форми, анізо- та пойкілоцитоз. Осмотична резистентність еритроцитів знижена, скорочений термін життя і секвестрація їх переважної кількості відбувається в селезінці. У кістковому мозку спостерігається подразнення еритроїд-ного паростка.
Захворювання має спокійний, хронічний перебіг і лише в окремих випадках з невідомих причин набуває характеру гемолітичних криз із внутрішньоклітинним гемолізом. Розвивається анемія, жовтяниця, спленомегалія.
Диференційний діагноз проводиться з ідіопатичним мієлофібро-зом, цианкобаламіндефіцитною анемією, таласемією.
Лікування. Спленектомія є основним методом лікування, що веде до одужання та запобігає виникненню ускладнень.
Прогноз сприятливий, особливо при вчасно виконаній спле-нектомії.
⇐Гемолітичні анемії || Оглавление || Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені порушенням синтезу гемоглобіну та змінами активності ферментів та змінами активності ферментів⇒